Як великі географічні відкриття вплинули на розвиток науки?

Чому мистецтво епохи Відродження вважають своєрідним переходом від культури середньовіччя до культури Нового часу?

Чому митців Відродження називали гуманістами? Чи відрізняється трактування цього поняття в добу Відродження від сучасного?

1. Розвиток освіти

Індустріальна революція та її наслідки справили значний вплив на всі сфери життя, зокрема на освіту. Навіть у XIX ст. багато міських дітей працевлаш-товувалися на заводах чи працювали на інших роботах і не відвідували школу. Сільські діти часто взагалі до школи не ходили й виконували хатню роботу або наймалися нарівні з батьками на усілякі роботи.

На початку ХХ ст. багато людей усвідомило, що діти повинні насамперед здобувати освіту, а вже потім працювати, що освіта має бути доступною для всіх, і це належить до сфери відповідальності держави. Такі країни, як Франція та Німеччина, розпочали створення державних систем освіти на початку XIX ст. Велика Британія і США стали на цей шлях трохи пізніше.

Оскільки державні школи утримувалися коштом сплачених громадянами податків, то навчатися в них могли всі діти, незалежно від того, з бідних чи заможних родин вони походили. При цьому багаті батьки зазвичай віддавали перевагу навчанню своїх дітей у приватних платних школах. Отже, освіта стала масовою; у Європі й США було запроваджено обов’язкову початкову, а згодом повну загальну середню освіту.

Перегляньте відеосюжет про навчальний день у школі британського м. Вествуда в стилі середини XIX ст. На які деталі вбрання британських учителів та учнів у стилі середини XIX ст. Ви звернули увагу? Чим вони Вас зацікавили?

Які тогочасні учнівські приладдя привернули Вашу увагу?

Чи підтримали би Ви ініціативу учнівського комітету Вашої школи про проведення у ній навчального дня у стилі попередніх століть?

Нові обставини підштовхували державні й приватні школи до того, щоб у них не тільки навчали грамоти, розвивали розумові здібності, плекали моральність, а й забезпечували зростання дитини як особистості й доброго громадянина. На зміну жорстким правилам прийшло більш прихильне ставлення вчителів до учнів. Тоді ж утвердилася практика поділу учнів на класи за віком. Іншим напрямом розвитку освіти стало створення сільськогосподарських, комерційних і промислових шкіл.

На початку XIX ст. спочатку в Німеччині, а потім і в інших європейських країнах було проведено університетську реформу. Вона полягала у втіленні трьох складових.

У Франції ставлення до університетів було іншим. Наприкінці XVIII ст. внаслідок реформ Наполеона університети було практично ліквідовано, а натомість розширено мережу так званих «нормальних» шкіл. Ці заклади не стільки займалися наукою, скільки готували фахівців для різних галузей господарства. Університети ж, які збереглися, були повністю підпорядковані уряду, а наукові дослідження зосередили в Академії наук.

Водночас у Німеччині Академія наук втратила значення, яке вона мала в епоху Просвітництва, коли була противагою тодішнім університетам.

Загалом «довге» XIX ст. було періодом великих революційних змін в освіті, завдяки яким сформувалася сучасна шкільна та університетська освіта.

У чому, на Вашу думку, полягає завдання університетів і загалом освіти в наш час? Чи достатньо сучасній людині, щоб стати успішною в житті, просто володіти значним обсягом інформації?

«Університет — місце, де здобувають універсальні знання... У того, хто весь день передає вже відомі знання, навряд чи залишиться час або сили для отримання нових... Завдання університету — зробити сферою своєї діяльності інтелектуальну культуру, сприяти формуванню інтелекту».

Кардинал Дж. Ньюмен, перший ректор Ірландського католицького університету (Newman J. H. The Idea of a University / John Henry Cardinal Newman. — London: Longmans, Green, and Co., 1907. — XXII. — P. 120-121)

2. Спроби філософського осмислення нової дійсності, наукові відкриття та технічні досягнення

Епоха індустріального суспільства потребувала наукового пояснення світу. Люди очікували від учених не стільки романтичних ідей, скільки практичних винаходів. У навчальних закладах поширювалися погляди, що ідеї потрібно підкріплювати доказами; ніщо не можна вважати істиною без наукового доведення.

Прихильники реалізму кинули виклик романтичному сприйняттю світу літераторами. Вони стверджували, що речі потрібно описувати такими, як вони є, а не такими, як їх уявляють митці-ідеалісти.

Ідеалізм як філософська течія звеличував людський розум і підносив роль ідеального або духовного. Основним виразником ідеалізму у XIX ст. був німецький філософ Георг Гегель (1770-1831). Він і його послідовники стверджували, що ідея, народжена «чистим розумом», може перетворювати життя, тобто свідомість людини визначає її буття.

Реалізм — основний метод художнього пізнання і правдивого відображення об’єктивної дійсності в її типових ознаках, а також напрям у літературі й мистецтві, представники якого застосовують цей метод.

Інша група філософів, яких називали матеріалістами, стверджувала, що все навпаки — саме буття визначає свідомість.

XIX ст. було епохою відкриттів у природничих науках і численних технологічних винаходів. Чарлз Дар-він у своїй праці «Походження видів» доводив, що живі організми розвивалися від найпростіших до складних, а еволюція (розвиток) відбувалася впродовж мільйонів років. Відповідно до його вчення про «природний добір», кожне наступне покоління живих організмів успадковує ті якості, які допоможуть йому вижити в навколишньому середовищі.

Англійський природознавець Томас Гакслі став першим ученим, який застосував ідеї Ч. Дарвіна безпосередньо до людей. Він обстоював думку, що люди пов’язані з тваринами через біологічну подібність.

Теорія еволюції справила значний вплив на всі галузі знань і зумовила докорінні зміни в багатьох науках.

Так, відкриття в біології сприяли розвитку медицини.

Учені розробили вакцини проти хвороб, які раніше вважали невиліковними (віспа, сказ); хірурги отримали для проведення операцій і післяопераційного лікування хворих антисептики і знеболювальні засоби.

Важливі відкриття було зроблено також у галузі хімії і фізики.

Важливі відкриття в галузі фізики

Учений	Країна	Зміст відкриття
М. Фарадей	Велика Британія	Створив учення про електромагнітне поле.
Дж. Джоуль Ю. Р. Маєр	Велика Британія, Німеччина	Відкрили закон збереження енергії.
Дж. К. Максвелл	Велика Британія	Створив теорію електромагнітного поля: електричні та магнітні поля взаємопов’язані й утворюють єдине електромагнітне поле, що поширюється зі швидкістю світла. Довести свою теорію дослідами не зміг.
Г. Герц	Німеччина	Досяг того, що не вдалося К. Максвеллу, — уперше спостерігав поширення електромагнітних хвиль. При цьому помилково вважав, що це відкриття є винятково теоретичним і не матиме практичного значення.
Г. А. Лоренц	Нідер ланди	Відкрив першу з елементарних частинок — електрон.
М. Планк	Німеччина	Розробив теорію випромінювання абсолютно чорного тіла, а також теорію квантової механіки.

Учений	Країна	Зміст відкриття
Дж. Дж. Томсон	Велика Британія	Експериментально довів, що маса електрона значно менша за масу атома, а отже, атом не є неподільним.
В. К. Рентген	Німеччина	Досліджуючи електромагнітне поле, відкрив таємничі Х-промені, що нині відомі як рентгенівські.
А. Беккерель	Франція	Відкрив радіоактивність, що стало поштовхом до створення ядерної фізики.
І. Пулюй	Україна, Австро- Угорщина	Водночас із В. К. Рентгеном виконав принципово важливі дослідження Х-променів. Його часто нарівні з німецьким фізиком називають відкривачем цих променів.
П. Кюрі, М. Склодовська-Кюрі	Франція	Відкрили радіоактивні елементи полоній і радій. Від назви останнього пішла назва випромінення — радіоактивність.
Е. Резерфорд	Велика Британія	Установив, що під час розпаду радіоактивних елементів утворюються три види променів, які позначив літерами грецької абетки: альфа-, бета- й гамма-промені.
Н. Бор	Данія	Довів, що атом тільки зовні подібний до планетної системи, але закони руху електронів довкола ядра зовсім інші, ніж закони руху планет навколо Сонця.
А. Ейнштейн	Німеччина, США	Сформулював теорію відносності. Довів, що світ не заповнений, як вважали раніше, непорушним ефіром, натомість існує безкінечний рух матерії.

Завдяки науковим винаходам і технічним удосконаленням було створено нові машини й механізми, що докорінно змінили виробництво, забезпечили здійснення промислової революції та утвердження індустріального суспільства.

«Дерев’яні каравели й галеони... поступилися місцем великим залізним кораблям з механічною тягою; ґрунтові дороги, якими їздили в запряжених шестериком каретах, замінили асфальтованими й бетонованими автомобільними магістралями; залізниці конкурували з традиційними шляхами, а повітряні кораблі — з усіма наземними й водними видами транспорту. Водночас виникали й запроваджувались у життя... телеграф, телефон, бездротовий зв’язок у вигляді телебачення і радіо. Ще ніколи такий величезний обшир не набував подібної високої провідності щодо всіх форм людських зв’язків».

Арнольд Тойнбі, англійський історик (Дослідження історії. — Київ: Основи, 1995. — Т. 2. — С. 31)

3. Література та мистецтво

Кожній епосі притаманний певний стиль у культурі. Зокрема, високі зразки літератури класицизму з його прагненням до простоти в побудові творів, точності думки дало XVIII ст. У літературі XIX ст. спочатку панував романтизм. Представники цього напряму вважали, що тільки почуття та інтуїція здатні прокласти людині дорогу до пізнання світу. Яскравими представниками романтичного напряму в літературі були англієць Оскар Уайльд та француз Віктор Гюго.

Розвиток науки в XIX ст. прискорив спад романтизму у філософії й мистецтві. Натомість набув ваги реалізм. Представники цього напряму вважали, що не варто прикрашати й ідеалізувати світ, а розглядати його реалістично й зображувати таким, яким він є насправді, а не уявним і бажаним. Представники реалізму в літературі й мистецтві вважали за краще мати справу зі звичайними персонажами з реального життя, аніж із романтичними героями за незвичайних обставин. Зокрема, реалізм у літературі вирізнявся свідомою відмовою від романтизму, відкиданням поезії і наданням переваги прозовим творам, а надто романам.

Світоглядні й мистецькі погляди представників романтизму та реалізму

Класицизм — напрям у мистецтві, зразком для якого було давньогрецьке й давньоримське мистецтво.

Романтизм — один із провідних напрямів у літературі та мистецтві Європи й Америки. Романтики виступали проти канонів та обмежень у мистецтві.

Цей підхід простежуємо у творах Чарлза Діккенса, Оноре де Бальзака, Гюстава Флобера. Відомими літе-раторами-реалістами були французький письменник Еміль Золя, американці Марк Твен і Джек Лондон, індійський письменник Рабіндранат Тагор та ін.

Однак література класичного, переважно реалістичного, спрямування також не могла дати вичерпну відповідь на питання, які ставило життя. На літературній палітрі на початку ХХ ст. засяяв яскравими барвами модернізм.

Міфотворчість, «потік свідомості», конструювання нереальних картин світу, наповнення літературних творів психологічними сюжетами — типові прояви модернізму.

Характерні ознаки модернізму

На відміну від реалістів, заклопотаних тим, що сказати, для модерністів найголовнішим було, як сказати. Для них краса як така була самою дійсністю, сенсом життя та творчості.

Умовність у творах, відхід від фотографічного наслідування дійсності.

Заперечення того, що духовне життя людини обумовлене матеріальними умовами життя.

Намагання проникнути крізь матеріальне в духовну сутність світу, насамперед людини.

Зосередженість на неповторному «Я» літературного героя, автора твору.

Неприйнятний для реалізму психологізм, занурення в підсвідомість людської психіки. У центрі уваги модерністів — не зовнішні впливи на людину, а сама людина, її внутрішній світ, переживання. Використання символів як засобу пізнання й відтворення світу. Ліризм, увага до почуттів та емоцій.

Культ сили волі, боротьби, «надлюдини» й водночас — нетерпимість до інших літературних стилів, скандальні витівки, шокуючі висловлення та вчинки.

Переконаність у тому, що людина здатна перебудувати світ, пропагування власних рецептів такої перебудови.

В образотворчому мистецтві XIX — початку ХХ ст. розвивалися різні напрями й школи. Художники романтичного напряму зверталися до ранньої тра диції грецьких або римських сюжетів. Представниками романтизму в живописі були француз Ежен Делакруа й англієць Джон Констебл.

Модернізм (від фр. moderne — сучасний, новітній) — напрям у мисте цтві, для якого характерні стилізація та символіка.

В образотворчому мистецтві також реалізм поступово витіснив романтизм і класицизм. Митці-реалісти прагнули втілити у своїх творах повсякденне життя звичайних людей, проявляли інтерес до навколишнього природного середовища. Якщо класицисти зображували античних героїв, а романтики віддавали перевагу винятковим особистостям у виняткових обставин, то реалісти головною темою творчості обирали своїх сучасників та їхні повсякденні турботи.

Одним із найвідоміших у той час художників реалістичної школи вважають французького живописця, скульптора і графіка Гюстава Кур-бе (1819-1877).

Художник нерідко шокував витончену публіку XIX ст. своїми незвичними творчими пристрастями. Його твори викликали або рішучий осуд, або цілковите захоплене схвалення, але не залишали байдужими. Поведінка художника, який здобув репутацію «галасливого пустуна» теж суперечила канонам буржуазної добропорядності. Особливо вдавалися Г. Курбе жіночі портрети. Та все одно недоброзичливці звинувачували художника в тому, що жінки на його картинах «надто реалістичні».

Багато картин французького майстра портретного, побутового та пейзажного жанрів Жана-Франсуа Мілле (1814-1875) по праву вважають зразками критичного реалізму тогочасного європейського мистецтва. Художнику вдавалося неперевершено відобразити на полотні життя селян і навколишню природу без фальші та глянцю. Ж.-Ф. Мілле також відомий як автор гравюр на народну тематику, виготовлених у техніці офорту. На відміну від більшості художників, він не любив писати картини з натури. Мілле використав інший підхід — він робив безліч замальовок під час прогулянок, а потім, у майстерні, з пам’яті відтворював побачене у найдрібніших деталях на полотні. Його найвідомі-шим твором були «Збиральниці колосків».

Імпресіонізм — напрям у мистецтві й літературі, представники якого прагнули відтворити світ у його мінливості, передати свої враження.

Остання третина століття — час піднесення імпресіонізму в живописі. Яскравими імпресіоністами були французькі художники Едуард Мане, Клод Моне, Каміль Піссаро, Едгар Дега, Огюст Ренуар.

Іншим напрямом був декаданс (від фр. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва мистецької течії, пред-

ставники якої відображали у своїх творах песимістичне світосприйняття.

Музичне мистецтво також розвивалося. Багатогранна творча діяльність угорського композитора та піаніста Ференца Ліста (1811-1866) охоплює понад пів століття. Він створив майже півтори тисячі музичних творів, зокрема хорових, вокальних, симфонічних та органних. Написав шість творів, присвячених гетьману Івану Мазепі. Хоча не існує жодного запису гри піаніста, його вважають одним із найвпливовіших піаністів свого часу. Також був відомий добродійністю: допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, безкоштовно навчав талановитих студентів. Пожертвував значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті.

Німецький композитор Ріхард Вагнер (18131883) написав свої перші твори ще в шкільні роки. Композитор сам писав лібрето до своїх геніальних опер, що не було поширеним явищем. На його думку, текст і музика мали бути єдиним цілим.

Р. Вагнер був не просто композитором, а й музичним просвітителем і письменником. Його творчість вважають висхідною точкою епохи романтизму, а також початком авангарду. Найвідо-міший твір Р. Вагнера — цикл опер «Перстень Нібелунга», що складається із чотирьох великих частин і триває 16 годин. Це найдовша опера у світі, яку виконують великий оркестр і три десятки солістів.

Із середини XIX ст. значних змін зазнала архітектура через широке застосування нових матеріалів, передусім заліза та сталі. Також було зроблено спробу повернутися до готичної стилістики середньовічної Європи. Це, наприклад, вдало представлено в будівлі британського парламенту в Лондоні. У Парижі було споруджено грандіозну сталеву Ейфелеву вежу, у США — «хмарочоси».

Ці та інші нові явища були своєрідною демонстрацією могутності й величі західного світу.

Британський парламент. Фото. 1980-ті роки

4. Культура народів Азії та Африки

Європейці часто зверхньо ставилися до мистецтва азійських та африканських народів, вважали його «примітивним». Насправді ж таке мистецтво є неповторним і багатим. На цих континентах не тільки плекали традиції, тут з’являлися й паростки нових мистецьких напрямів. Зокрема, в Індії це виявилося в русі, що отримав назву Бенгальське відродження.

Очолили його Рабіндранат Тагор, Нандалал Бос та інші видатні діячі індійської культури.

Східні країни, запозичуючи досягнення європейської цивілізації, прагнули зберегти свою самобутність. Це добре ілюструє мистецтво Японії. Тут зводили імператорські палаци, будували храми в національному стилі. Японський живопис також вирізнявся оригінальністю. Культура Японії не перегукувалася з іншими, навіть азійськими, що зумовлено тодішньою закритістю країни. Коли кордони Японії відкрилися, у країні розпочалося активне запозичення новітніх технічних винаходів. Майже в той самий час, що й у Європі та США, у Японії з’явилися, наприклад, фотографія та кіно.

Країна зберегла свої традиції й водночас поєднала їх із науковим і технічним прогресом. Характерні ознаки гравюри XIX ст. втілював у своїй творчості один із найвідоміших художників Японії Кацусіка Хокусай.

Подібні явища відбувалися також у Китаї, де інтелігенція прагнула ознайомитися з досягненнями західноєвропейської науки, культури й суспільної думки. Реформатори намагалися поєднати погляди давніх китайських мислителів із західними ідеями. Було опубліковано численні матеріали про культурне життя іноземних держав, багато уваги приділяли освіті.

Зміни в житті країни вплинули на китайський театр. На основі багатьох місцевих театрів утворилася нова форма — пекінська музична драма (цзинсі).

Новий напрям у живописі започаткував китайський художник Жень Бонянь, який збагатив традиційний китайський живопис «гохуа» (картини на шовкових або паперових сувоях, які пишуть тушшю або фарбою, розведеною водою) здобутками європейських майстрів.

Були досягнення і в архітектурі. Збудований у Пекіні наприкінці XIX ст. в національних традиціях імператорський літній палац Іхеюань («Парк безтурботного відпочинку») вражав вишуканістю. Чудові зразки паркової архітектури створено в інших містах, продовжували розвиватися художні ремесла (кераміка, ткацтво, вишивання тощо).

Палацовий павільйон Ціньянфан у парку Іхеюань. Друга половина ХІХ ст.

Культурне життя Африки було строкатим, як і сам континент. З одного боку, у Єгипті й Алжирі активно запозичували європейську культуру, з іншого — більшість країн континенту зберігала свою культуру такою, якою вона була віками. Колонізація європейцями Африканського континенту не зупинила й не перервала розвиток культури племен і народів, які його населяли. Саме ця частина африканської культури становить найбільший інтерес.

Розвиваючи традиційне декоративно-ужиткове мистецтво, африканські майстри продовжували творити в різних жанрах скульптури, розпису, орнаменту. Художня творчість африканців не вичерпувалася культовим за своїм призначенням ужитковим мистецтвом. Були також поширені різьблені скульптури з дерева із зображеннями різних духів, предків або певних історичних осіб чи богів.

Унікальним досягненням африканського мистецтва вважають маски, які вразили мандрівників і місіонерів. Найчастіше їх виготовляли у формі морди тварини — покровительки роду чи племені. Такі маски використовували в різноманітних обрядах. Також були поширені маски чаклунів і танцювальні маски.

Загалом мистецтво Африки було реалістичним, однак цей реалізм мав яскраво виражений африканський колорит. Зображуючи предків, художники передавали характерні ознаки будови людського тіла. Так, скульптори вважали, що найважливіша в образі людини голова, тому її наївно зображували непропорційно великою. На тулубі відображалося лише те, що було істотним з погляду майстра: ознаки статі й татуювання. Деталі одягу та прикраси, відповідно до африканської мистецької традиції, зображували не часто.

В африканській палітрі традиційно переважають три кольори: білий, чорний і червоно-коричневий. Навіть у мовах Західної Африки існують слова для позначення тільки трьох основних кольорів. Усі темні тони називають чорними, а всі світлі — білими. Блакитний і зелений кольори використовували тільки в скульптурі й розписах племен Південної Нігерії.

Чудові самобутні традиції художнього ремесла африканських народів свідчать про те, що задовго до приходу на континент європейців в Африці існували високорозвинена культура й мистецтво.

1. Які зміни відбулися в галузі освіти наприкінці XVIII — у XIX ст.?

2. Охарактеризуйте за допомогою таблиці (с. 203-204) досягнення природничих наук і визначте, яку роль вони відіграли в розвитку техніки, духовної культури провідних країн світу.

3. У який, на Вашу думку, спосіб відбувалося взаємопроникнення культур народів Європи, Америки, Азії та Африки?

4. Висловте свою думку щодо тенденцій розвитку культури, основних стилів мистецтва, змін у житті та світогляді людей у період «довгого» XiX ст.

5. Поясніть поняття «романтизм», «класицизм», «реалізм», «модернізм».

Матеріал до практичного заняття 5

Зародження масової культури

І. Масова культура як явище • Базова інформація

Одним із проявів становлення індустріального суспільства було зародження та поширення масової культури.

За точку відліку появи й розвитку масової культури беруть кінець XIX — початок XX ст. Ознаки масової (популярної) культури вперше проявились у США у зв’язку зі стрімким розвитком кінематографа.

Практична частина

Ознайомтеся із висловленням політолога. Чому, на Вашу думку, він обумовлює масову культуру науково-технічною революцією? Чи погоджуєтеся Ви з таким підходом? Аргументуйте Вашу точку зору.

Масова культура — явище, що виникло в умовах індустріального суспільства. Масова культура покликана задовольняти потреби основної маси населення. Термін також уживають для означення культури, що протиставляється елітарній.

«Якщо Рим подарував світові право, Британія — парламентську систему, Франція — культуру й республіканський устрій, то сучасні США — науково-технічну революцію і масову культуру».

Збігнєв Бжезінський, американський політолог (

http://www.megos.org.Ua/Kultura.1.12.html

)

Базова інформація

Для того щоб в епоху індустріалізації люди могли приділяти час театру, танцям, музиці, а згодом кіно, крім грошей на розваги вони також повинні були мати достатньо вільного часу. Скупчення населення в містах, збільшення кількості робочих місць на заводах розширювали потенційну аудиторію кінотеатрів, мистецьких виставок, концертів.

У різних країнах поширення масової культури відбувалося по-різному, але спільними ознаками були масовість і демократизм цього явища, а також рівень освіченості населення.

Практична частина

Розгляньте ілюстрації. Перша ілюстрація пов’язана з подією, що сталася в Англії в 1870 р. за прем’єрства В. Гладстона, друга — з популярністю роману як основного літературного жанру XIX — початку ХХ ст. Який, на Вашу думку, може існувати зв’язок між цими подіями?

Базова інформація

Наприкінці XIX ст. щотижневі газети почали друкувати сентиментально-мелодраматичні твори, які згодом отримали назву сердечна преса, або індустрія мрій. У США з’явилася така форма масової культури, як комікси. Спочатку цей жанр був призначений винятково для дітей, але з часом став невід’ємною складовою дозвілля дорослих.

Практична частина

Розгляньте американські комікси XIX ст. Як Ви думаєте, людям якого віку адресований перший комікс, а якого — другий? Висловте припущення про

причини й рівень популярності певного виду мистецтва, якщо він користується масовим попитом у різновікової аудиторії.

ІІ. Революція в моді Базова інформація

Швацька машина стала одним із символів індустріалізації. її поява вплинула не тільки на моду, а й на поведінку, манери, смаки людей різного походження, соціального статусу та майнового стану.

Практична частина

За рекомендацією вчителя при підготовці до заняття оберіть фрагменти двох чи більше кінофільмів, присвячених подіям на межі XIX-XX ст. Наприклад, із серіалу «Абатство Даунтон» (

https://www.youtube.com/watch?v=

EOM3y4P8TEM; https://

www.youtube.com/watch?v=6hLTX9HmWRY

) і серіалу «Пригоди Шерлока Холм-са» (

http://seasonvar.ru/serial6W4Priklyucheniya_Sherloka_Holmsa.html

).

Під керівництвом учителя/учительки поділіться на робочі групи. Перша група переглядатиме фрагменти однієї кінострічки, друга — іншої. Обговоріть у групах та обміняйтеся враженнями про помічені вами зміни у вбранні й побуті героїв фільму. Порівняйте тогочасну моду з напрямами моди в попередні півстоліття (див. Матеріал до практичного заняття 2, с. 46-48).

Як, на Вашу думку, ці зміни могли бути пов’язані з індустріалізацією та прискоренням ритму життя? Як у них відображена масова культура?

Базова інформація

Наприкінці XIX ст. під впливом модерну змінилися жіночий костюм і взуття. Моду диктували великі салони, кожний із яких мав власний стиль.

Плаття часто мали високий закритий комір. Модними були пишні жіночі зачіски, на голові носили капоти й величезні капелюхи з пір’ям, криси яких загиналися. Таке вбрання створювало образ стилізованої жінки-квітки, жінки салонів, театрів і вечірніх розваг.

Та з часом звичний ритм життя змінився; з’явився автомобіль, що також вплинуло на форму костюма. Крім того, зміни були зумовлені боротьбою жінок за рівні права з чоловіками. Усі верстви середнього і високого статку тогочасного суспільства захоплювалися спортом. Були популярні велосипедні прогулянки, крокет, теніс, плавання. Жінки перевдягнулися в спідниці зі зручними блузками.

Справжній прорив у моді відбувся завдяки англійському модельєру Джону Редферну, який одягав англійський королівський двір і придворних дам. Наприкінці XIX ст. він винайшов жіночий костюм із жакетом-пальтом на основі чоловічого сюртука. Жакет і спідницю виготовляли з однієї тканини й поєднували зі строгою блузкою з високим стоячим коміром. Костюм почали називати «костюмом-тальєром», і це був чи не перший жіночий діловий костюм.

Чоловічий костюм на межі століть зазнав незначних змін. Парадним одягом став чорний фрак, офіційним — чорний редингот (сюртук) і візитні смугасті штани. Повсякденний одяг — короткий сюртук (попередник піджака), суконні й оксамитові куртки, обшиті кольоровою тасьмою. Одноманітність чоловічого костюма порушував великий набір капелюхів: високі циліндри, котелки, солом’яні канотьє, кепі. Як аксесуари в чоловіків були гетри на черевиках, білі кашне, тростини, парасолі. Найпопулярнішою в чоловіків була зачіска з прямим проділом.

У першому десятилітті XX ст. помітну роль у моді відігравав стиль модерн, що сповідував простоту та свободу. Зароджувалися нові напрями в

мистецтві (кубізм, абстракціонізм), і кожний із них по-своєму впливав на костюм. Основною вимогою моди стали природність і простота. В одязі з’явились яскраві деталі. Дедалі частіше взірцями краси й моди ставали актриси й актори кіно та театру. Так, утіленням краси й жіночності на початку ХХ ст. вважали американську балерину Айседору Дункан, яка танцювала у вільному напівпрозорому платті — пеплосі, без корсета з китового вуса.

У 1900-х роках у моді панували східні мотиви. Художник і модельєр Поль Пуаре відмовився від корсета й створив вишукані сукні-туніки. У своїх моделях він використовував перську вишивку, східні тюрбани з хутра й парчі. Спідниці стали коротшими. Це була нова естетика індустріального суспільства, яка гармонійно поєднувала вишуканість і простоту.

Спрощенню одягу сприяв розвиток індустріального виробництва. Масовий пошив одягу передбачав відмову від корсетів та інших трудомістких елементів і перехід до простіших форм. Виготовлення костюма промисловим способом зумовило розроблення стандартів, маркування розмірів та ін. Одяг став демократичнішим.

Чоловіча мода порівняно з жіночою була набагато простішою: змінювалися хіба що ширина лацканів і штанів, довжина піджаків і пальт. Утвердилася форма англійського чоловічого костюма: його крій став вільнішим, піджак остаточно витіснив сюртук, а фетровий капелюх — циліндр.

Практична частина

Перегляньте ілюстрації на с. 215 і обміняйтесь у робочих групах думками про розвиток моди наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Які деталі гардеробу викликають у Вас найбільший інтерес? Чи важливо для Вас, щоб Ваші уподобання поділяли однолітки? Чи є в одязі тієї епохи ідеї, що можуть бути втілені в сучасній моді?

ІІІ. Нова музика

Базова інформація

Нові віяння поширились у музиці й танцях. Зародившись у США, наприкінці XIX ст. популярності набув стиль регтайм — американський аналог європейської романтичної фортепіанної музики в афро-американському стилі. Фортепіано стало настільки популярним у США, що мало бути в кожному пристойному домі. На південному сході США стрімко набрав популярності блюз, поширився джаз. На танцювальних майданчиках запанував фокстрот; величезні аудиторії збирали мюзикли.

Джаз — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX-XX ст. в США як синтез африканської та європейської культур.

Мюзикл — музично-сценічна вистава, у якій поєднано різноманітні жанри й виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного й оперного мистецтва.

Фокстрот — американський парний танець, що з’явився на початку ХХ ст., який виконують у помірно швидкому темпі. Вирізняється свободою рухів та елегантністю.

Практична частина

Розгляньте ілюстрації, на яких зображені техніка танцю, місце проведення балів, убрання та емоційний стан танцівників у XVIII ст., у першій половині XIX ст. та наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Який висновок про демократизм і загальну атмосферу танців Ви можете зробити, проаналізувавши ці ілюстрації? Чи дає порівняння хоча б частково відповідь на запитання про відмінності масової культури від культури попередніх епох?

Висновок

Отже, масова культура — це, без перебільшення, феномен, що з’явився наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Виникнення масової культури пов’язане з епохою становлення великого промислового виробництва. З появою друкованих ЗМІ й радіомовлення сфера впливу масової культури суттєво розширилася.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

до розділу V «Розвиток культури й повсякденне життя наприкінці XVIII — на початку ХХ ст.»

Зазвичай, коли йдеться про повсякденне життя людей у ХІХ ст., то в уяві найперше постають заводські труби, сірі промислові міста та інші притаманні добі індустріальної революції споруди і предмети. Насправді «довге» ХІХ ст. мало багато «облич», було колискою сучасної культури і змін у повсякденному житті. Люди пройшли непростий шлях від первісного страху перед паровими двигунами до активного використання у побуті небачених раніше механічних пристроїв, що полегшували повсякденне життя. Попередня епоха, коли повільно й спокійно плинуло буржуазне життя, змінилася пробудженням у людях прагнення до споживання якісних і доступних харчів і товарів, рішучих змін у своєму житті.

Головна особливість освіти протягом «довгого» XIX ст. полягала в активній участі держави у справах освіти. Фінансована державою шкільна освіта поступово змінила уявлення попередніх століть, що нібито освіта -справа необов’язкова, приватна й суто індивідуальна.

Державна освіта замінила релігійно забарвлену систему освіти попередніх двох століть. Утручання держави в освіту сприйняли не всі. Так, деякі церкви та релігійні групи застерігали щодо державного контролю над навчальними програмами. Недовіра до участі держави в освіті зумовила появу багатьох приватних шкіл.

Ще однією особливістю тогочасної освіти була її демократизація. Освіта перестала бути привілеєм для дітей зі знатних і заможних родин; за-

лучення до освіти всіх дітей, незалежно від їхнього соціального та майнового стану, стало прикметою століття.

Освіта дедалі більше перебудовувалась у бік навчання і виховання задля особистого й суспільного успіху освіченої людини та суспільства загалом. Соціальні та економічні зміни спонукали державні й приватні школи розширити свої цілі та навчальні програми. На школи покладали місію не тільки навчити дітей читати та писати, а й критично мислити, формувати моральність і риси доброго громадянина. Хоча методи навчання все ще залишались орієнтованими на запам’ятовування змісту підручників і сувору дисципліну, проте поширювалося більш людяне й прихильне ставлення до дітей.

Досягнення освіти й науки справили значний вплив на розвиток суспільства в XIX — на початку ХХ ст. У цей час було зроблено найбільші наукові відкриття, які зумовили перегляд уявлень про навколишній світ і отримали назву революція в природознавстві.

Завдяки розвитку торгівлі й міжнародних відносин, дослідженню та освоєнню нових територій було отримано багато інформації, яка свідчила про взаємопов’язаність природних явищ. Так, досягнення біологічних наук дали потужний поштовх розвиткові медицини. Вагомим здобутком стало відкриття наприкінці століття німецьким фізиком В. Рентгеном променів, які й донині допомагають лікарям виявляти хвороби, правильно ставити діагноз і успішно лікувати хворих. Завдяки досягненням у медицині скоротилася смертність, припинилися масові епідемії, збільшилася середня тривалість життя.

Стрімкий технічний прогрес проявився у швидкому впровадженні різних технічних винаходів. Учені домоглися значних результатів у розробленні засобів зв’язку: телеграфний апарат, телефон, радіоприймач.

У другій половині XIX ст. було створено перший двигун внутрішнього згоряння. Загалом технічні новинки стали доступнішими, вони охопили всі сфери життя.

У літературі й мистецтві творчо змагалися неокласицизм і романтизм. Митці-реалісти відображали у своїх творах повсякденне життя, вплив буття на формування свідомості людини, критикували вади соціального устрою суспільства. Послідовники ж романтизму змальовували світ таким, яким би він мав бути, щоб людина почувалася щасливою.

Помітним явищем у мистецтві другої половини XIX ст. стало формування нового художнього напряму — імпресіонізму. Його основна особливість — прагнення висловити враження від побаченого. Предметом зображення був не реальний предмет або явище, а людське сприйняття, психологічний стан, який вони викликали.

Зростання економіки і добробуту людей, науково-технічний прогрес — усе це сприяло досягненням у сфері мистецтва. У XIX ст. мистецтво стало більш демократичним, перестало бути забаганкою і привілеєм обраних. Зростання освіченості населення сприяло тому, що з новітніми творами письменників, поетів, драматургів ознайомилося набагато більше людей; відкривалися численні публічні музеї, галереї та виставки.

Отже, культура й мистецтво «довгого» XIX ст. віддзеркалювали всі найважливіші явища в житті тогочасних людей.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

до курсу «Основні ідеї, здобутки й виклики “довгого” ХІХ ст.»

«Довге» XIX ст., яке відділяють від нас усього кілька поколінь, багато в чому вплинуло на сучасний світ, заклало підвалини змін у науці, мистецтві й культурі, у відносинах між культурами народів різних континентів.

В останній третині XIX ст. в основному завершився процес оформлення нової політичної системи суспільства. Вона ґрунтувалася на свободі підприємництва, торгівлі, розширенні політичних прав і встановленні конституційного ладу. Однак ліберальні порядки утвердилися не відразу. Лише після парламентської реформи 1832 р. в Англії, революцій 1848-1849 рр. в Європі, об’єднання на початку 1870-х років Німеччини й Італії до влади прийшла буржуазія. Установилися такі форми державного правління: конституційна монархія, президентська республіка й парламентська республіка.

Упродовж століття у провідних країнах світу сформувалося індустріальне суспільство. Це був час піднесення середнього класу й класу найманих робітників.

Поява спочатку у Франції, а потім і в Англії, Італії та Німеччині середнього класу — людей із грошима, певним рівнем освіти й бажанням відігравати провідну роль в управлінні державою та в бізнесі — було важливим чинником створення індустріального суспільства й утвердження нових форм управління державою. Середній клас, налаштований на використання нових форм господарювання, переваг індустріальної революції, був носієм ідеалів Американської та Французької революцій.

Друга половина XIX — початок ХХ ст. — це також період пошуку порозуміння між робітниками й роботодавцями. Кількість робітників зі зростанням виробництва постійно збільшувалася. У середині XIX ст. у світі налічувалося майже 10 млн робітників, а наприкінці його стільки ж було в самих лише США. Важливим новим явищем стало виникнення профспілкового руху.

На тлі загострення відносин між робітниками й капіталістами набирали популярності політичні партії, які називали себе захисниками людей праці. Поширилася утопічна ідея побудови безкласового комуністичного суспільства.

Французька революція 1789 р. і наполеонівські війни дали потужний поштовх пробудженню національної самосвідомості народів. Найбільший відгук ідея створення власних національних держав знаходила серед народів, позбавлених державності, зокрема українців.

Імперіалізм і колоніалізм також стали невід’ємними атрибутами «довгого» XIX ст. Формувалися національні ринки, стрімко розвивалася міжнародна торгівля. До кінця століття завершився процес утворення світового ринку, у якому велике значення мав економічний і територіальний поділ світу. Монополізація зовнішнього ринку передбачала захоплення колоній, які були гарантованими ринками збуту товарів і джерелом сировини. Наукова, технічна й військова перевага європейських країн полегшувала завоювання колоній.

Одним із наслідків індустріальної революції у «довгому» XIX ст. стала зміна світової розстановки сил. Загальна картина цієї зміни відображена на діаграмі, що показує наростання розриву у виробництві та багатстві, породженого різною залученістю країн до індустріалізації.

В останнє десятиліття XIX ст. на міжнародній арені з’явився новий потужний гравець — США, які витіснили Англію з лідерських позицій. Сполучені Штати проводили гнучку зовнішню політику, яка полягала в збереженні політичної незалежності зарубіжних країн, у яких були зацікавлені США, за умови їхньої економічної залежності від Америки.

Докорінно змінилися погляди на призначення науки, на роль науковців у суспільстві. Наука стала виробничою сферою, а науковці — важливими постатями в індустріальному суспільстві. Наукові відкриття і технічні досягнення зумовили появу нових галузей виробництва — хімічної, електротехнічної та ін. Зароджувалися обчислювальна техніка, автоматизація, виробництво штучних матеріалів, використовувалися властивості атома. Ці досягнення багато в чому стали основою виробництва вже у XX ст. Темпи змін істотно пришвидшилися, різко скоротився час упровадження відкриттів і технічних винаходів у виробництво.

Змінилася роль релігії та церкви. Захоплення природничими науками зумовило розмивання релігійних поглядів. Релігію вже не розглядали як головний показник прихильності громадян до держави.

Освіта стала доступнішою і масовою. Майже одночасно у Великій Британії, Франції та Німеччині було створено світські системи освіти, що фінансувалися і контролювалися безпосередньо державою. Уперше більшість громадян отримала доступ до освіти.

Взаємодія держав світу сприяла взаємовпливу й взаємозбагаченню культур різних країн, народів і континентів. Урізноманітнилися мистецькі течії і напрями.

Загалом «довге» XIX ст. було жвавим і важливим етапом у розвитку людської цивілізації. Люди не створили ідеальне для всіх суспільство, але саме тоді було зроблено важливі кроки на шляху до більш справедливого світу.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022